|місце упокою= |видатні студенти= |регіон= Конфу́цій (лат. Confucius, кит. 孔夫子, пін. Kǒng Fūzǐ – Кун-фуцзи, буквально «майстер Кун»; або зазвичай кит. 孔子, пін. Kǒngzǐ – Кун-цзи; прибл. 551 – прибл. 479 до н. е.) — китайський філософ і політичний діяч періоду Чуньцю, що традиційно вважається зразком китайських мудреців. Вчення та філософія Конфуція лежать в основі культури та суспільства Східної Азії, залишаючись впливовими у всьому Китаї та Східній Азії до сьогодні.Конфуцій вважав себе виразником цінностей попередніх епох, яких, на його думку, відмовилися тогочас. Його філософське вчення, зване конфуціанством, підкреслювало особисту та державну мораль, правильність соціальних відносин, справедливість, доброту та щирість. Його послідовники конкурували з багатьма іншими школами в епоху ста шкіл думки, але були придушені на користь легістів під час правління династії Цінь. Після падіння Цінь та перемоги Хань над Чу думки Конфуція здобула офіційну санкцію нового уряду. За часів династій Тан і Сун конфуціанство розвинулося в систему, відому як неоконфуціанство, а пізніше як нове конфуціанство. Конфуціанство було частиною китайської соціальної структури та способу життя; для конфуціанців повсякденне життя було сферою релігії.Конфуцію традиційно приписують авторство чи редагування багатьох китайських класичних текстів, зокрема всі П'ять канонів , проте сучасні вчені обережно ставляться до приписування конкретних тверджень самому Конфуцію. Афоризми, що стосуються його вчення, були зібрані в «Лунь юй», але через багато років після його смерті. Принципи Конфуція перегукуються з китайськими традиціями та віруваннями. Із синівською шанобливістю він обстоював вірність сильної сім'ї, шанування предків, повагу старших до дітей і чоловіків до дружин, рекомендуючи сім'ю як основу ідеального правління. Він обстоював відомий принцип: «Чого не бажаєш собі, того не роби іншим» — золоте правило моралі. Джерело: Wikipedia (uk)