Віцекоролівство Нова Іспанія (ісп. Virreinato de Nueva España) — віце-королівство, до якого входили території Іспанської Імперії у Північній Америці, на її периферії та в Південно-Східній Азії, що існувало з 1535 до 1821 року. До складу Нової Іспанії входили, у різні часи, Острови де Байя (зараз територія Гондурасу, до 1643), Кайманові острови (до 1670), Центральна Америка (до південного кордону Коста-Рики), Куба, Флорида, Гаїті (до 1697), Ямайка (до 1655), Мексика, Пуерто-Рико, Тринідад (до 1797) і приблизно вся південно-західна частина США (сучасні штати Каліфорнія, Невада, Юта, Колорадо, Вайомінг, Аризона, Нью-Мексико, Техас і Флорида), але північна межа Нової Іспанії залишилася невизначеною до Договору Адамса-Оніса 1819 року, а також Філіппіни і Маріанські острови в Південно-Східній Азії (Іспанська Ост-Індія). Протягом частини свого існування Нова Іспанія також включала Венесуелу. У 1821 році Іспанія втратила континентальні території, коли визнала незалежність Мексики. Проте Куба, Пуерто-Рико й Іспанська Ост-Індія (зокрема Маріанські острови і Філіппіни) залишилися під владою Іспанської корони до Іспано-американської війни 1898 року. Джерело: Wikipedia (uk)